“Цей день в історії” – березень 2024 року

7 березня 1882 року народився Григорій Коссак, командант Українських Січових Стрільців, начальний командант Галицької армії

Ще напередодні Першої світової війни Гриць Коссак керував осередками спортивних товариств «Сокіл» та «Січові стрільці», з яких з початком війни проти росії сформувався добровольчий Легіон Українських Січових стрільців. У цій війні Гриць Коссак спочатку командував 2-м куренем Легіону УСС, а потім – 1-м Полком УСС. Упродовж 1917–1918 років він був заступником командира і командиром Вишколу УСС.

Коли у листопаді 1918 року розпочалося польське повстання у Львові, Гриць Коссак очолив усі українські сили в місті. З посади начального команданта українських військ він згодом перейшов до командування ІІІ корпусом Галицької армії, а потім очолив її тилові служби.

Після завершення збройної боротьби Григорій Коссак перебрався до радянської України. Тут він став жертвою більшовицьких репресій. Його звинуватили у належності до фіктивної підпільної організації «Український Національний Центр» та ув’язнили, а в 1938 році полковник Коссак був заарештований вдруге та в наступному році розстріляний.

8 березня 2022 року відбувся танковий бій за Макарів

На початку широкомасштабної агресії однією з найбільш пріоритетних цілей російських окупантів була українська столиця. З метою захоплення Києва війська окупантів намагалися просунутися з півночі у напрямку Житомирської траси – по ній колони техніки ворога могли зайти у місто з заходу. На початку березня російські війська зупинилися в районі селища Макарів Київської області.

8 березня у бій з окупантом біля Макарова вступили три танкові екіпажі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. З першого пострілу танкістам під командуванням Сергія Васіча вдалося підбити головну машину російської колони, інші два танки підтримали вогнем дії командира. Одна за одною ворожі машини спалахували від влучних пострілів. Ворожа піхота почала розбігатися. Разом три українські танкові екіпажі в бою знищили 6 одиниць ворожої техніки та значну кількість живої сили ворога.

У результаті бою ворога було відкинуто, селище Макарів залишилося в руках захисників України. Однак, під час бою 8 березня 2022 р. ворожа протитанкова керована ракета влучила в український танк Т-64БВ. У результаті його екіпаж у складі командира старшого сержанта Сергія Васіча, солдата Олега Свинчука та старшого солдата Віталія Пархомука загинув у бою. Подвиг усіх трьох був відзначений званнями Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

9 березня 1814 року, 210 років тому, народився Тарас Шевченко

Тарас Шевченко є символом поневоленого народу, що бореться за свободу. Народившись кріпаком, він досяг неймовірної майстерності у поетичній творчості й здобув собі славу вже за життя. Та крім написання славетних віршів і майстерних художніх творів, Тарас Шевченко глибоко переймався долею українського народу, через що сам став жертвою політичних репресій російського царату. Його мрією була незалежна Україна, тому Кобзар став іконою для кількох поколінь українців, які зі зброєю в руках боролися за волю України. З портретами Шевченка і цитатами з його творів воювали проти поневолювачів Українські Січові Стрільці, козаки Армії УНР та українські повстанці.

Два століття тому Тарас Шевченко повстав проти російської імперії в культурному сенсі. Зараз Збройні Сили України, виконуючи настанову Кобзаря «Борітеся – поборете», продовжують збройне протистояння російському імперіалізму. Плакати з Шевченком, переосмислений образ Кобзаря у касці і бронежилеті, його творчість продовжують надихати захисників України й донині.

10 березня 1849 року у Львові було створено Руський батальйон гірських стрільців

Під час революційних подій в Австрійській імперії у 1848 року у Львові постала Головна Руська Рада, що стала першою українською політичною організацією Галичини. У березні 1849 року Рада ініціювала створення Руського батальйону гірських стрільців. Він був частиною австрійської армії, формувався за добровольчим принципом, складався з 6 компаній (рот) і налічував 1410 осіб. Основними його завданнями були підтримання громадського порядку і захист карпатських перевалів з огляду на можливість наступу угорських повстанців.

Батальйон гірських стрільців мав і власний однострій, оснащений національними кольорами, що відрізняли українських вояків від австрійців і угорців. Вже у 1848 році над львівською ратушею Головна Руська Рада вивісила синьо-жовтий прапор, тож ці кольори потрапили й на однострій стрільців.

11 березня 1895 року народився Василь Чучупак, головний отаман Холодного Яру

Василь Чучупак був сільським вчителем. З початком Першої світової війни був мобілізований до російської армії, а після повернення з фронту повернувся до вчителювання. Проте прихід білогвардійців у 1919 році змусив Василя Чучупака знову взятися за зброю. Він очолив сотню самооборони у с. Мельники, а потім став командиром полку гайдамаків Холодного Яру. Згодом Василь Чучупак став головним отаманом «Холодноярської республіки» – вільної від чужоземної влади території Черкащини. У 1920 році загони гайдамаків Василя Чучупака, що налічували близько 2 тисяч осіб, співпрацювали з Армією Української Народної Республіки.

У квітні 1920 року Василь Чучупак потрапив в оточення Червоної армії. Щоб не дістатися у полон, він застрелився.

З 2018 року почесне найменування «Холодний Яр» носить 93-тя окрема механізована бригада Збройних Сил України.

14 березня – День українського добровольця

Цього дня 10 років тому, у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 добровольців Самооборони Майдану для захисту територіальної цілісності і незалежності України у зв’язку з початком російської збройної агресії. Пам’ятна дата була встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоби вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. Добровольчий рух відігравав і продовжує відігравати важливу роль у захисті України від іноземної агресії. Добровольчим формуванням був Легіон Українських Січових Стрільців, значна кількість добровольців перебувала у складі українських армій упродовж 1917–1921 років, на добровольчій основі формувалися Карпатська Січ і Українська Повстанська Армія. Вагомим був внесок добровольчих формувань у захист незалежності України під час збройної агресії рф на Сході України у 2014 році.

Нова сторінка історії добровольчого руху в Україні розпочалася з широкомасштабним вторгненням військ рф в Україну в лютому 2022 року. Завдяки масовому напливу добровольців чисельність Збройних Сил України збільшилася до 700 тисяч осіб, у тому числі понад 110 тисяч осіб записалися до лав Сил територіальної оборони ЗС України. Крім того, в захисті України взяли участь добровольчі формування територіальних громад. В Україну також прибувають добровольці з різних країн світу, щоби спільно боротися за мир і демократію в Європі та протидіяти російській диктатурі.

15 березня 1939 року, 85 років тому, проголошено незалежність Карпатської України

Українці Закарпаття, приєднаного до Чехословаччини, у 1938 році змогли здобути автономні права для свого краю. Тут було сформовано уряд – Раду міністрів, а для захисту краю утворено Організацію Народної Оборони «Карпатська Січ». У лютому 1939 року відбулися вибори до парламенту Карпатської України – Сойму. 15 березня 1939 року Сойм проголосив державну самостійність Карпатської України. Було прийнято Конституцію держави, затверджено українську державну мову, синьо-жовтий прапор, герб з тризубом і національний гімн «Ще не вмерла Україна». Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина. Карпатська Січ перетворилася на Збройні сили держави, в лавах яких опинилося близько 2 тисяч вояків.

Однак одразу Карпатська Україна зустрілася з агресією з боку Угорщини. Січовики зі зброєю в руках мужньо боронили свободу краю, проте сили ворога сильно переважали за кількістю та якістю озброєння. 19 березня 1939 року Карпатська Україна була окупована Угорщиною, але боротьба окремих партизанських загонів тривала в горах до травня того ж року.

17 березня 1874 року, 150 років тому, народився Августин Волошин, президент Карпатської України

Августин Волошин здобув теологічну освіту, був висвячений на священника і служив капеланом. Він чимало зробив для розвитку української культури й освіти в Закарпатті, що перебувало під владою Чехословаччини. Водночас Августин Волошин був політичним діячем, засновником Народно-християнської партії та депутатом чехословацького парламенту. Восени 1938 року, коли Закарпаття отримало автономію у складі Чехословаччини, Августин Волошин був призначений прем’єр-міністром краю. Перебуваючи на цій посаді, 15 березня 1939 року він проголосив незалежність Карпатської України та був обраний президентом новоутвореної держави.

Після угорської окупації Закарпаття Августин Волошин був змушений емігрувати у Прагу, де зосередився на науковій та педагогічній діяльності, викладав в Українському вільному університеті. Після приходу до Праги радянської армії отець Августин був викрадений радянськими спецслужбами та вивезений до росії. Знесилений, Августин Волошин помер у тюремній лікарні Бутирської в’язниці у москві в 1945 році.

18 березня 1894 року, 130 років тому, народився Василь Мурашко, полковник Армії УНР, начальник Управи авіації УНР

Василь Мурашко здобув військову освіту в 1-му Київському військовому училищі та Севастопольській авіаційній школі. З січня 1919 року він був помічником інспектора авіації Київського району Дієвої армії УНР, а в квітні того ж року очолив Київський авіаційний загін. Згодом Василя Мурашка призначили експертом уряду УНР у справі закупівлі авіаційного майна за кордоном. У вересні 1920 року підполковник Мурашко зайняв посаду начальника Управи авіації та повітроплавання УНР, а в період інтернування він опікувався підготовкою українських пілотів у Польщі.

Під час Другої світової війни Василь Мурашко мешкав у Судетах, де підтримував чеський рух Опору. Після окупації краю радянськими військами лише втручання чеських партизанів врятувало українського полковника від неминучої загибелі від рук червоних карателів. Після 9 місяців під слідством Василь Мурашко був звільнений та мешкав до кінця життя у Чехословаччині.

20 березня 1639 року, 385 років тому, народився Іван Мазепа, гетьман Війська Запорозького

Іван Мазепа мав гарну європейську освіту. У Війську Запорозькому спершу командував надвірною хоругвою (гвардією) гетьмана Петра Дорошенка, згодом служив на дипломатичній ниві, а з 1682 року був генеральним осавулом. У 1687 році був обраний гетьманом. На цій посаді Іван Мазепа сприяв розвитку економіки і культури козацької держави. Попри нав’язану московією заборону дипломатичних відносин, Іван Мазепа підтримував зв’язки з монархічними дворами Західної Європи, Речі Посполитої, Криму. За його вказівкою розбудовувалися фортеці на Півдні України, сам він очолював козацьке військо у Кримському поході 1689 року, Азовських походах 1695–1696 років, а також у Північній війні. Під час походу шведських військ в Україну у 1708 році Іван Мазепа уклав військово-політичний союз зі Швецією та розпочав збройну боротьбу проти російського панування.

За життя Іван Мазепа став символом боротьби за незалежність у протистоянні з росією, а після смерті на чужині – іконою прибічників української незалежності, «мазепинців». Іменем Івана Мазепи був названий кінний полк Армії УНР. У незалежній України почесне найменування «імені гетьмана Івана Мазепи» – носить 54-та окрема механізована бригада Збройних Сил України.

24 березня 2022 року Сили оборони України знищили російський великий десантний корабель «Саратов»

Корабель проєкту 1171 «Саратов», який раніше брав участь у бою з грузинськими катерами під час російсько-грузинської війни 2008 року, у лютому 2022 року долучився до збройної агресії проти України. 24 березня 2022 року одразу три російські великі кораблі – «Цезарь Куников», «Новочеркасск» і «Саратов» – були пришвартовані в порту окупованого росіянами м. Бердянськ. Окупанти здійснювали там перевантаження військової техніки для її участі в бойових діях на суші. Сили оборони України нанесли удар по ворожих кораблях, пошкодивши усі три. На «Саратові» здійнялася пожежа і зайнялися боєприпаси. Після невдалих спроб загасити пожежу корабель було затоплено.

Затоплення великого десантного корабля «Саратов» суттєво зменшило військовий потенціал росіян на Чорному морі. Інші два десантні кораблі, що також зазнали ушкоджень в ході атаки, терміново втекли з порту Бердянська. Проте у грудні минулого року Повітряні Сили ЗС України знищили ще й «Новочеркаськ», а в лютому українські морські дрони потопили і «Цезарь Куников».

25 березня – День Служби безпеки України

Саме цього дня у 1992 році Верховна Рада прийняла закон «Про Службу безпеки України», за яким створювалася вітчизняна спецслужба, основною метою якої є захист державного суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності України. Служба безпеки України є спеціально уповноваженим органом України у сфері контррозвідувальної діяльності, вона здійснює попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішніх і внутрішніх загроз безпеки України. Справжнім викликом для СБУ стала у 2014 році збройна агресія росії, що супроводжувалася активними шпигунськими, злочинними та дезінформаційними діями. Служба безпеки України взяла активну участь у боротьбі з організованим росією тероризмом на Сході України навесні 2014 року та протидії спецслужбам держави­агресора.

З початком широкомасштабного вторгнення військ рф в Україну вітчизняна спецслужба продовжує попереджувати терористичні акти, боротися з російськими диверсантами, виявляти агентів російських спецслужб, притягати до відповідальності колаборантів і воєнних злочинців. Служба перейшла на рейки воєнного часу: її співробітники взяли в руки зброю і нищать ворога на фронті пліч-о-пліч зі Збройними Силами України. Співробітники СБУ одними з перших заходять на визволені території, де проводять стабілізаційні заходи та розслідують злочини російських окупантів.

26 березня – День Національної гвардії України

Свято Національної гвардії України – військового формування у системі МВС України – започатковано в 2015 році, зважаючи на роль Нацгвардії у виконанні завдань з оборони держави, захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від злочинних посягань та охорони громадського порядку. Таке значення правоохоронне формування набуло з початком російської збройної агресії проти України у 2014 році. Серед прямих компетенцій Нацгвардії є протидія тероризму та припинення діяльності незаконних збройних формувань, через що її підрозділи були активно задіяні у проведення антитерористичної операції на Сході України з самого її початку. Національна гвардія України у взаємодії зі Збройними Силами України взяла участь у ліквідації російської агресії, ведучи бойові дії та виконуючи завдання територіальної оборони.

Саме підрозділи Національної гвардії України були першими, хто не дозволив росіянам здійснити план із захоплення аеропорту «Антонов» у Гостомелі та висадки десанту, що повинен був окупувати українську столицю. Спільно з усіма іншими складовими Сил оборони України Нацгвардія бере участь у відсічі ворога майже в усіх районах, де ведуться активні бойові дії. Нацгвардійці є активними учасниками контрнаступальних операцій. Підрозділи Нацгвардії залучені й на територіях, де немає активних бойових дій: у патрулюванні вулиць, антидиверсійній діяльності, розмінуванні деокупованих населених пунктів.

27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про підтримку територіальної цілісності України та про визнання недійсним референдуму у Криму

Після окупації Криму збройними силами російської федерації тут було влаштовано фіктивний «референдум», який мав на меті узаконити анексію українського півострова загарбником. «Голосування» відбувалося 16 березня 2014 року в умовах військової окупації, коли на вулицях було багато озброєних російських військових та техніки. Під дільницями для «волевиявлення» часто стояли виряджені в козаків люди з нагайками, чергували агенти російських спецслужб. Зрештою, «голосування» не мало жодного значення для окупантів, які заздалегідь підготували його результати.

27 березня 2014 року відбулося засідання Генасамблеї ООН, яке скликали спеціально для розгляду питання збройної окупації росією території України. На ньому було прийнято резолюцію, авторами якої стали Україна, Німеччина, Канада, Литва, Польща та Коста-Ріка, а згодом приєдналися й інші держави, загалом 100 країн світу. Резолюція Генасамблеї ООН визнала недійсним «референдум» на наголосила на підтримці територіальної цілісності України у міжнародно визнаних кордонах, із Кримом включно. Відтоді жодна міжнародна інституція не визнала російську анексію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

28 березня 2022 року від окупантів було визволено Ірпінь

Місто Ірпінь лежало на шляху руху російської військової техніки, що намагалася оточити, блокувати та захопити українську столицю, м. Київ. 24 лютого 2022 р. місто вперше зазнало російських обстрілів, а 27 лютого російські війська прорвалися з Бучі, і тут розпочалися бої. У центрі міста зав’язався бій, українська піхота протистояла російським десантникам. Росіяни намагалися прорватися через місто, але отримали відсіч від українських захисників. Жорстокі бої точилися в районі ТРЦ «Жираф», розташованому між Бучею та Ірпенем. Частину Ірпеня окупували росіяни, у самому місті були заблоковані мешканці, які не були в змозі виїхати й залишали місто, пішки переходячи через річку.

26 березня військовослужбовці 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців та 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України зуміли затиснути загарбників у «котел» біля Ірпеня, продовжуючи відтісняти ворога від української столиці. Вже 28 березня, після 23 днів перебування окупантів у місті, Ірпінь було визволено Збройними Силами України. За час широкомасштабного російського вторгнення місто зазнало значних руйнувань: було зруйновано та пошкоджено понад 3,2 тис. будинків та близько 4 тис. об’єктів інфраструктури. Внаслідок бойових дій втратили своє житло понад 16 тис. мешканців Ірпеня.

29 березня 1728 року народився Кирило Розумовський, останній гетьман Війська Запорозького

Кирило Розумовський походив з козацької родини. Він здобув вищу освіту в Європі, після чого був удостоєний графського титулу та навіть став президентом російської академії наук. Його старший брат Олексій був фаворитом російської імператриці Єлизавети і сприяв відновленню гетьманства в Лівобережній Україні. У лютому 1750 року Кирила Розумовського обрали гетьманом Війська Запорозького. Він роздавав козацькій старшині у володіння вільні маєтності, сотенні містечка й села, заборонив без свого дозволу чинити арешти українців, окрім випадків карних злочинців. Кирило Розумовський вів доволі самостійну економічну політику. Він здійснив реформу козацького війська: запровадив регулярні полки, вишкіл за іноземним зразком, однострій та обов’язковий набір зброї, започаткував відливку уніфікованих стволів гармат, сформував надвірну гвардію.

Останні роки життя після скасування російською імператрицею гетьманства Кирило Розумовський провів у Батурині, де збудував палац і зібрав бібліотеку.

31 березня 2022 року від окупантів було визволено Бучу

На самому початку широкомасштабного вторгнення, під час операції росіян із захоплення аеропорту «Антонов» у Гостомелі, в Бучі постраждали перші будинки. 27–28 лютого 2022 року відбувся перший бій за місто, в результаті якого колону російської техніки було розбито вщент на вулиці Вокзальній, що з’єднує Бучу з Ірпенем. Цими днями російська артилерія обстрілювала місто, пошкодивши будинки та іншу інфраструктуру. Росіяни навіть атакували БРДМ-2, встановлений на постаменті як пам’ятник воїнам-афганцям. 3 березня до міста з трьох боків почали входити російські танки, а через два дні ворог закріпився та увійшов до будівлі Бучанської міської ради.

Протягом 28 днів Буча перебувала під російською окупацією. За цей час окупанти скоїли масове вбивство українського цивільного населення, що супроводжувалося викраденням, тортурами, зґвалтуваннями та мародерством. Проте 23–27 березня 2022 року Збройні Сили України взяли в кільце Ірпінь, Гостомель і Бучу, а 31 березня визволили місто від окупантів. Невдовзі про трагедію Бучі та воєнні злочини росіян у місті дізнався весь світ.