Хто може бути донором крові?

Згідно із Законом «Про безпеку та якість донорської крові т компонентів крові» донорство крові та компонентів крові – це добровільний акт людини, що полягає в донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання в наукових дослідженнях.

Донором може бути будь-яка людина, яка відповідає таким критеріям:

• дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України;
• віком від 18 років;
• яка пройшла відповідне медичне обстеження і в якої немає протипоказань, визначених Міністерством охорони здоров’я України.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові незалежно від реєстрації місця проживання.

Як стати донором крові?

Для того, щоб стати донором крові, слід звернутись до центру крові, наприклад, у Київський міський центр крові.

На ресурсі https://kmck.kiev.ua/donoram/pidgotovka-donora можна ознайомитись з вимогами щодо підготовки перед здачею крові.

На ресурсі https://kmck.kiev.ua/donoram/pam-yatka-donoru можна ознайомитися з протипоказаннями до донорства.

Прийом донорів суб’єктами системи крові проводиться на підставі документа, що посвідчує особу. Під час прийому донор зобов’язаний усно надати інформацію про місце його реєстрації та фактичного проживання.

Стандартна донація крові передбачає максимально допустиму дозу в об’ємі, який становить 450 мл, без урахування крові, вилученої для тестування (до 40 мл).

Кількість регулярних донацій крові на рік у чоловіків та жінок – не більше 6 з мінімальною перервою між стандартними донаціями 60 днів, забезпечуючи контроль запасів заліза за показником вмісту феритину (норма – не менше 15 мкг/л).

Для запобігання розвитку залізодефіцитних станів у регулярних донорів крові проводиться контроль заліза за показником вмісту феритину (норма – не менше 15 мкг/л) кожну четверту послідовну донацію.

Чи надається донорам крові додатковий вихідний?

У день донації особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Здобувачі вищої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти в зазначені дні звільняються від занять, а військовослужбовці строкової служби та курсанти закладів військової освіти – від несення нарядів, вахт та інших форм служби, згідно із Законом «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові».

Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.

У разі, якщо за погодженням із керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням середнього заробітку.

У разі донації крові та/або компонентів крові в період щорічної відпустки така відпустка продовжується на один день.

Підставою для звільнення від роботи, навчання або служби відповідно до цієї статті є довідка, видана донору за місцем медичного обстеження чи донації крові та/або компонентів крові за формою та в порядку, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

У день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор забезпечується безоплатним харчуванням за рахунок коштів суб’єкта, який здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл або реалізацію донорської крові та компонентів крові, за місцем забору крові та/або компонентів крові. Норми такого харчування та вартість однієї порції харчування затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.