Нещодавнє знесення Садиби Зеленських (вул. Олександра Кониського, 22), збудованої 1890 року, викликало значний суспільний резонанс. Департамент охорони культурної спадщини КМДА прагне надати громадськості повну й об’єктивну інформацію, щоб вгамувати маніпуляції. І  натомість повернути фокус уваги на консолідацію зусиль щодо виявлення реальних порушень, які дали надію забудовнику ігнорувати закон України та діяти у своїх комерційних інтересах. Про це Департамент повідомив на своїй Facebook-сторінці.

Питання надання пам’яткоохоронного статусу будинку неодноразово розглядалось на засіданнях Консультативної ради при Департаменті охорони культурної спадщини. Від різних установ надходили облікові матеріали з протилежними відомостями. Деякі вказували на втрату автентичності будівлі через реконструкцію та надбудову у 2000-х роках. Інші пропонували надати статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини за видом «історія» через проживання там відомого діяча Василя Миколайовича Малініна (1849–1927) – богослова, професора Київської духовної академії та Університету Святого Володимира.

25 квітня 2024 року Консультативна рада розглянула ці документи та вирішила звернутися до Українського інституту національної пам’яті щодо постаті В. Малініна. Департамент направив відповідне звернення й отримав відповідь.

17 липня 2024 року від ГО «Спадщина Київ» надійшли матеріали щодо надання будинку статусу щойно виявленого об’єкта культурної спадщини за видом «архітектура та містобудування» як місця проживання Є. Зеленського. Однак документація не відповідала вимогам Порядку обліку об’єктів культурної спадщини. 22 липня 2024 року Консультативна рада рекомендувала доопрацювати ці матеріали. Експертна комісія при Міністерстві культури та інформаційної політики України також рекомендувала доопрацювання, пропонуючи відобразити вид пам’ятки як «архітектура та історія». На жаль, доопрацьована документація досі не надійшла до Департаменту.

Важливо зазначити, що Консультативна рада складається з провідних вчених і висококваліфікованих фахівців-практиків у сфері охорони та реставрації пам’яток. У своїй діяльності рада керується чинним законодавством України та Типовим положенням і не має змоги діяти в обхід встановленого регламенту. Згідно з новим Порядком обліку об’єктів культурної спадщини, члени ради оцінюють відповідність облікової картки у затвердженій формі, повноту даних і наявність в об’єкта культурної цінності з різних аспектів.

Також Департамент наголошує, що не надавав дозволу на демонтаж будинку. Враховуючи розташування будівлі в центральному історичному ареалі Києва, 29 травня 2024 року Департамент звернувся до Міністерства культури та інформаційної політики України з проханням утриматися від надання дозволу на будь-які роботи до остаточного визначення історико-культурної цінності будинку. Київська міська рада також рекомендувала власникам утриматися від проведення будівельних робіт.

Розроблені Департаментом плани заходів із реалізації електронних петицій щодо збереження Садиби Зеленських, затверджені Київським міським головою, здійснювались у встановлені терміни.

Із власниками будинку укладено меморандум про його відновлення. При цьому місто все одно позиватиметься до власників і забудовника, щоб мати законні важелі впливу, аби він виконав зобовʼязання відбудувати садибу.

Зараз на розгляді в Київській міській раді знаходиться проєкт рішення «Про окремі заходи щодо збереження будівель та споруд, рік будівництва яких становить більше 100 років у м. Києві».

Департамент спільно з депутатами Київради неодноразово звертався до Верховної Ради України з пропозиціями внести зміни до законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема щодо підвищення штрафів і можливості викупу пам’яток у комунальну власність. На жаль, ці законопроєкти досі не підтримані.

Міська влада докладає всіх зусиль для збереження історичної спадщини Києва в рамках чинного законодавства та своїх повноважень.

Департамент закликає громадськість діяти не в інтересах власників та забудовників, створюючи маніпулятивний хаос та цим допомагаючи їм виграти час на самовільні дії, а разом працювати над удосконаленням механізмів захисту історичних будівель.