Версія для людей з порушеннями зору
Версія для людей з порушеннями зору

Віталій Кличко і Меморіал Голокосту «Бабин Яр» відкрили інсталяцію до роковин Куренівської трагедії

12 березня 2021 року, 18:02

12 березня у Києві Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» представив нову інсталяцію «Погляд у минуле» до 60-х роковин Куренівської трагедії. Інсталяція авторства українського культурного діяча, художника і письменника Олега Шовенка з’явилась у Бабиному Яру саме на тому місці, де прорвало дамбу і сформувалась перша смертоносна хвиля мулу, що переросла у потужний селевий потік, який затопив житлові квартали та забрав життя щонайменше 145 людей. Про це повідомляє Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр».

Участь у церемонії відкриття арт-об’єкта взяли Київський міський голова Києва Віталій Кличко, перший Президент України Леонід Кравчук, перший заступник Міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв, в. о. генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова, автор інсталяції Олег Шовенко та відомий український режисер Сергій Лозниця. Захід відвідали відомі культурні та громадські діячі.

Церемонію відкрив Київський міський голова Віталій Кличко.

«Куренівська трагедія – одна зі сторінок історії Києва і України, про яку треба знати і пам’ятати. Бо без розуміння уроків минулого жодна нація не має майбутнього. Тому ми пам’ятаємо про трагічні події нашої історії і вшановуємо пам’ять їх жертв. Радянська влада замовчувала страшні наслідки Куренівської трагедії. Наслідки недбальства і злочинів тоталітарного режиму. Тоді оголосили про загибель 145 людей. А насправді загинуло, за неофіційними даними, чи не вдесятеро більше мешканців столиці!» – підкреслив мер Києва. 

Він зауважив, що якими б болючими не були спогади, – про це треба говорити і нагадувати, щоб такі трагедії не повторювалися. 

«Ми з вами сьогодні в Бабиному Яру. Це місце можна назвати символом трагічних сторінок нашої історії. Ми все пам’ятаємо… І про понад 100 тисяч розстріляних невинних жертв нацизму. І про жертв радянської влади, що загинули внаслідок Куренівської трагедії. Кожна цеглина цієї символічної інсталяції нагадує про те, що потрібно визнавати помилки минулого. Робити з них висновки, бути відповідальними», – сказав Віталій Кличко.

Перший заступник Міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв наголосив на необхідності донесення знань про трагедію до сучасних поколінь.

«Важливо наголосити, що зараз реалізується найефективніша, на наш погляд, форма співпраці – держави, громадського сектору та приватних меценатів. Йдеться про співпрацю Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» і державної та місцевої влади. Важливо, що громадськість, держава, місцева громада та приватна ініціатива об’єднались. І ми очікуємо, що таким чином ми зможемо на гідному рівні провести заходи з меморіалізації подій трагедії Бабиного Яру 1941 року і Куренівської трагедії 1961-го та вшанувати пам’ять загиблих», – наголосив він.

Також у церемонії взяв участь перший Президент України Леонід Кравчук. «Більшовицька система замовчувала історію трагедії Бабиного Яру, Чорнобильської трагедії, Куренівської трагедії, замовчували усе. У людей не було права знати про ці події. Як людина, яка пережила дуже багато, я певний: ніщо не має бути забутим. Все має бути оціненим, і правда має взяти верх. На правді ми маємо будувати нові відносини і маємо цінувати своє нинішнє життя, не забуваючи трагічних подій, що сталися в нашій історії, і робити все, щоб вони ніколи не повторилися знову. Я хочу подякувати меру, місту і всім тим, хто взявся за цю велику справу – відроджувати пам’ять», – зазначив він.

«Відкриття нової інсталяції – це пам’ять про Куренівську трагедію та можливість побачити частину цієї жахливої історії. Задати питання, чому це трапилось, навіщо хотіли зрівняти з землею Бабин Яр та що з цього вийшло», – зауважила в. о. генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова.

Радянська влада, як нагадала очільниця заповідника, замовчувала наслідки Куренівської трагедії: «Оголосили тільки про загибель 145 людей, тоді як за неофіційними даними, під час трагедії загинуло близько 1500 осіб. Про це ніколи не можна було говорити публічно. Як і про розстріл десятків тисяч євреїв під час окупації Києва нацистами. В цьому дві різні трагедії дуже схожі. У прагненні замовчати та стерти з пам’яті людей ці події».

Основа монументу складається із більш ніж 100 різновидів цеглин, з яких будувався Київ впродовж останніх 200 років. Вона зроблена у вигляді збільшеної вдесятеро цеглини. Найстаріша цеглина в інсталяції 1843 року, є декілька із заводу, де працював Мендель Бейліс, є цеглини з відбитками дитячих рук замість клейма.

Через масове будівництво у місті після Другої світової війни виникла потреба у збільшенні виробництва цегли, що збільшило і кількість відходів. Пульпа надходила з Петровських цегельних заводів, розташованих на вулиці Сирецькій. Відходи зливали у Бабин Яр. Аби добути глину для однієї цеглини, потрібно було 600 мілілітрів води. Після цього вона стає пульпою – «мертвою» водою, непридатною для будь-чого. Угорі інсталяції в акваріумі зібрано всі 600 літрів пульпи, які б знадобилися для створення усіх цеглин з основи.

«Ця інсталяція про дві катастрофи: людську та природну, – розповів автор інсталяції Олег Шовенко. – У цій трагедії, мова якої – мова канцелярських та інженерних звітів, немає ані слова про те, що це за страшне місце – Бабин Яр. І в даному випадку техногенна катастрофа – це про те, що природа раптом повертає собі свою первісну міць, яку людина намагалася приборкати. Нагадування про те, що бережливе ставлення та повага до природи – це не примха, а спосіб вижити. Пульпа в акваріумі – символ підкореної природи: щоденно корисної нам, навіть лячно красивої, а через момент – руйнівної».

У монумент вмонтовані монокуляри, які показують кадри з документального проєкту Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» та режисера Сергія Лозниці «Бабин Яр. Контекст». Епізоди присвячені будівництву у Бабиному Яру та наслідкам Куренівської катастрофи.

«Куренівська трагедія трапилася внаслідок дій, спрямованих на приховування слідів іншої трагедії, трагедії Бабиного Яру. Одна тиранія намагалася приховати сліди злочину іншої тиранії, – наголосив Сергій Лозниця. – Якщо і дозволено говорити про урок, який ми винесли з цієї події, сліди якої, у свою чергу, теж були приховані, можна сказати, що безпам’ятство є руйнівним не тільки морально. Спроби закопати небажану історію в бетон, пульпу, сміття від будівництва «нового світлого життя» закінчуються катастрофою. У нас, на жаль, немає іншої історії. Треба мати мужність, сміливість і політичну волю сказати правду про те, що сталося в нашому місті, в нашій країні в ті трагічні роки». 

Інсталяція, яку відкрили на роковини Куренівської трагедії, є частиною мережі об’єктів у міському просторі Києва «Погляд у минуле». Основним її фокусом є трагедія Бабиного Яру та пов’язані з нею події. У вересні минулого року було відкрито перші чотири об’єкти інсталяції на території Бабиного Яру, а у січні цього року інсталяція «Погляд у минуле. Дерево» з’явилася на проспекті Перемоги.

13 березня 1961 року о 8:30 потужний селевий потік прорвав дамбу, збудовану для заповнення Бабиного Яру промисловими відходами, що надходили з Петровських цегельних заводів. Лавина багна і пульпи затопила житлові квартали Куренівки, Подільське трамвайне депо, стадіон «Спартак» та околиці. Техногенна катастрофа, тільки за офіційними радянськими даними, забрала життя 145 людей. Деякі дослідники називають значно більші цифри.

Якщо у Вас виникли технічні питання або побажання з приводу доопрацювання Єдиного веб-порталу м. Києва, то зверніться, будь ласка, до служби технічної підтримки за номером: (044) 366-80-13 або напишіть на електронну пошту [email protected]