До кінця цього року депутатський корпус Київської міської ради планує дати старт розробці концепції ревіталізації міських водойм. Як зазначив заступник міського голови – секретар Київради Володимир Бондаренко у своєму блозі, до напрацювання цієї концепції планують долучити науковців і громадськість.

«Сама концепція має передбачати план на найближчі п’ять років для всіх міських водойм та пілотний проєкт ревіталізації однієї з водойм у короткостроковій перспективі. Ревіталізація міських річок є викликом для пострадянського урбаністичного простору. У світі практика ревіталізації річок розпочалася з кінця 1990-х років, і сьогодні має десятки успішних проєктів. Утім, в Україні це питання перебуває на рівні обговорення громадських ініціатив, створення та впровадження поодиноких проєктів», – наголосив Володимир Бондаренко.

Він зазначив, що питання ревіталізації міських річок неодноразово порушувалися в електронних петиціях до Київської міської ради. Остання петиція, що стосувалась річки Либідь, попри низку відверто помилкових тез, засвідчила прагнення громади розглядати міські водойми в концепції well-being, тобто міського благополуччя.

Володимир Бондаренко додав, що місто із залученням науковців і громади хоче випрацювати моделі повернення киянам передусім історичних столичних водойм, де це можливо з наукової і технічної точок зору.

Довідково.

На території Києва протікає близько 70 малих річок та струмків, більшість із яких перебувають у підземних або наземних колекторах. Зокрема, на правому березі – це басейн річки Либідь з її притоками, басейн річки Почайна з головними притоками Глибочиця та Сирець, притоки р. Ірпінь – Нивка та Горенка, басейн річки Віта. Лівий берег столиці має басейн річки Дарниця з її притоками, численні озера та стоки, більшість із яких є штучними. Утім більшість із цих річок де-факто зникли з мапи Києва.

Наприклад, у результаті будівництва Оболоні русло р. Почайна перетворилось на систему озер Опечень. Тільки у 2016 році рішенням Київської міської ради залишкам водотоку між озером Йорданським та затокою Вовкувата (затока Дніпра) було повернуто назву – р. Почайна. Відновити Почайну як річку вже не можливо, вважають науковці. Утім громадськість наразі лобіює надання статусу історичного ландшафту землям вздовж русла р. Почайна, що убереже від забудови прилеглі території.

Другим прикладом є річка Либідь, яка з більше 17 км своєї загальної протяжності тільки близько 500 м протікає у природному руслі. Її ревіталізація обтяжується радянським та пострадянським міським плануванням, а отже є де-факто неможливою на низці ділянок. Зокрема там, де Либідь протікає у відкритому колекторі біля залізниці та перебуває в її охоронній зоні. Проте наукові напрацювання та міжнародний досвід вселяють впевненість у можливості хоча б часткової ревіталізації р. Либідь на територіях її відкритого протікання.